Книга Любий Едварде

Енн Наполітано у романі «Любий Едварде» обережно торкається тем, які багато хто намагається оминати. Її ім’я стало відлунням тих історій, що залишаються з читачем надовго після останньої сторінки.

У небі над Колорадо все зникає: слова, обіцянки, майбутнє. Виживає лише він — дванадцятирічний хлопчик, який повинен жити далі у світі, де більше нікого немає. Дядько й тітка, що тримаються за нього, бо самі ледь не тонуть у власному горі. Сусідка, яка ніби знає, як пройти крізь тишу. Психолог, що не ставить зайвих запитань. І знахідка, що перевертає все. Минуле не зникає — воно поруч, дихає в спогадах пасажирів того злощасного рейсу. Що зцілює? Що дозволяє знову ступити вперед?

Світ Едварда не має інструкцій. Є лиш уламки — знівечені тіла, порожні будинки, розтривожені душі. І є щось іще: невидимі нитки між людьми, які втрачали, але залишилися. Це книга про порожнечу, яка заповнюється новим сенсом. Про втрату, яка не руйнує остаточно. Про дитину, яка вчиться бути собою серед уламків колись цілого світу.